Випускники – ровесники державної Незалежності.

   Що таке 20 років? Для історії – майже непомітна мить, для людини –  значний проміжок часу, протягом якого можна було остаточно сформуватися як особистість, чогось досягти, навіть зробити переоцінку моральних життєвих принципів. Саме такі роздуми поставали перед присутніми актової зали Нижньоворітської школи-інтернату, яких об’єднала зустріч випускників 1991 року.

   Серед учасників святкового зібрання найпочесніші гості – вчителі, представники адміністрації школи, випускники з двадцятирічним стажем, друзі, однодумці. Всі крокували до актової зали доріжками, всипаними пелюстками магнолій та нарцисів, розглядали стенди шкільних фотосюжетів, на яких колишні випускники бачили себе в улюблених місцях: на сцені, спортмайданчику, за партами, під час колективної суспільно-корисної праці.

   Ініціатори урочистої частини зверталися зі словами вдячності невтомним, терпеливим, із сивиною на скронях мудрим наставникам – вихователям, вчителям-предметникам. Не були залишені поза увагою ті вчителі, котрим не вдалося прийти на зустріч, теплі і світлі спогади про них, висловлені трепетно і щиро, обов’язково долинуть через відеозапис. А ось пам'ять про тих вчителів, яких уже нема серед нас, була вшанована хвилиною мовчання.

   Із привітальним словом від імені школи до присутніх звернулися: О.М. Хміль, у виступі якої прозвучав натяк на те, що саме цим юнакам і дівчатам довелося розпочинати доросле життя в умовах створення нової незалежної держави – Україна, пролунала велика радість за тих, кому вдалося перевершити наставників, а це і є вершиною щастя будь-якого вчителя; І.Ю. Шурковський, В.І. Кравець, котрі власним прикладом намагалися виховати любов до праці, спорту, що, як два крила, підносять людину на вищий щабель інтелігентності; класні керівники початкової та старшої ланок – Я.М. Ільницька,  В.М. Шелемба, які давали настанови на майбутнє ще тоді, під час Свята останнього дзвоника; завуч школи – Н.Ю. Ряшко, котра розповіла про сучасні досягнення школи-інтернату, описала, чим живуть педагогічний та учнівський колективи зараз, як зберігаються традиції, започатковані 50 років тому (саме такий ювілей школа відзначатиме через місяць!).

   Не залишили байдужими вчителів і виступи-спогади їхніх колишніх учнів: Руслана Стана, Олександра Височанського, Юрія Гребіня, Тетяни Биркович, Алли Дербаль, Оксани Курах, Олександри Хриптун, Юрія Понзеля, Юрія Рижака, Тетяни Веклич, Олени Тацюн, Світлани Тимкович, Тетяни Понзель, Василя Щербея, хвилювання яких було помітним, адже зараз, знаходячись на відстані 20-ти років, вони як і тоді, здавалося, стоять біля дошки, виголошуючи черговий параграф шкільного матеріалу. Звичайно, більшість здобули вищу освіту і зараз можуть похизуватися не тільки кількома дипломами, але й високими науковими званнями кандидатів наук, та навіть ті, у котрих за спиною тільки закінчена шкільна освіта, пройшли не менш важливі життєві університети, зуміли знайти себе у цьому житті, побороли ті амбіції, той юнацький максималізм, що іноді штовхав на необдумані, нерозумні вчинки.

   Приємним подарунком школи були виступи співочих  учениць Михайліни Мацур, Оленки Малюта, вони довели, що школа і є тим берегом дитинства та юності, до яких просто необхідно повертатися, щоб не зачерствіти душею, залишитися Справжньою Людиною.

   Ось і закінчена урочистість, зроблені пам’ятні фотознімки, відвідано клас, де раділи і сумували, дружили і вчилися, продовжено калейдоскоп спогадів за фуршетним столом ресторану «Едельвейс», де у спільному виконанні вчителів та колишніх випускників лунали пісні мрійливої шкільної юності, а це і піонерські марші (минуле неможливо забути, навіть якщо воно проходило за радянських часів), і «Пісня про рушник», «Два кольори», куплети зі старих фільмів та мультів. Та найвищим досягненням вчительсько-учнівського творчого сплетіння було те, що усім разом вдалося зупинити час, повернути його у ту площину, де все здавалося таким далеким і недосяжним, очікуваним і бажаним, а зараз – майже реалізованим. І хоч сьогодні описана подія вже також частинка історії, приємним для всіх залишиться те, що така зустріч започаткує нову шкільну традицію – збиратися у стінах рідної альма-матері. Тож нехай усім нам щастить, нехай вчительське, батьківське, Боже благословення супроводжує кожного на життєвій дорозі. 

Організатори свята: кандидат

фізико-математичних наук, викладач УжНУ

Людмила Ряшко; кандидат економічних наук,

доцент кафедри маркетингу,  викладач

ЛНАВМ ім.. С.З. Гжицького Сергій Долинський.